Тепер на кладовища можна подивитися під іншим кутом...
В кінці алеї Алея? Ні дерев? Нікого? Лише подих весняного вітерця та тріск червоних камінців від колеса інвалідного візка констебля Флойда. Єдина одержимість для цього чоловіка середнього віку? Дійти до кінця алеї. Ось він, самотній у центрі цієї червоної стрічки, центральної лінії місця пам'яті - кладовища. Ви коли-небудь помічали, що сам факт перебування в такому місці викликає певну цікавість? Ви дивитеся на могили, імена, дати, навіть фотографії і починаєте уявляти собі життя цих незнайомих людей. Очима констебля Флойда ми стежимо за історією цієї родини, а також за історією кожного з людей, що спочивають на краю цієї алеї. Кожна сім'я має історію, яку хоче розповісти, пам'ять, яку хоче залишити по собі. Піраміди мають таємниці, наші кладовища мають життя, які можна розкрити. Отже, є кілька можливих серій? Родинні таємниці іноді бувають важкими для розкриття. Зрештою, агент Флойд добирається до Ле-Бут-де-л'Алле і зупиняється перед останньою могилою. Це могила маленького Френсіса, і його історія, мабуть, найбільш зворушлива. >>Я шукаю потрібних людей, щоб розвинути концепцію до кінця.
Читати